« Професійно-особистісний саморозвиток педагога,  як складова його творчої індивідуальності».

(по матеріалам роботи над проблемним питанням членів динамічної групи «Сузір’я» КЗ «ЦДЮТ Долинської міської ради»)

    Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань та практичних умінь. Отже, проблема самоосвіти стає все більш актуальною.

За словами В.О. Сухомлинського “...Немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як  учителі”. Оскільки творчість – це діяльність, результатом якої є щось якісно нове,  оригінальне ,   як спонукати педагогів  до самостійної творчої роботи, і як підтримувати світоч творчості, щоб він  не згасав і давав плоди? Адже прагнення до знань, психологічна готовність педагога до  потреби навчатись,  є безперечним гарантом його професійного становлення.  Загальновідома істина: досягнути  успіху може лише той педагог, який  постійно знаходиться на сучасному рівні знань, вільно адаптується до нових тенденцій життя.

Систему самоосвіти педагога можна розглядати як сукупність складових:

-         самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;

-         самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;

-         самовизначення – вміння вибрати своє місце в житті, суспільстві, вміння усвідомлювати свої інтереси;

-         самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватності своїм можливостям, форми самоосвіти, планувати, організувати робоче місце та діяльність;

-         самореалізація – реалізація особистістю своїх можливостей;

-         самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки васної роботи;

-         саморозвиток – результат самоосвіти.

    Основні види діяльності, що сприяють самоосвіті  керівника гуртка:

-         читання художньої, методичної, педагогічної літератури; фахових періодичних видань;

-         перегляд  пізнавальних відео, документальних та наукових фільмів;

-         спілкування з колегами;

-         відвідування  занять у  колег і  участь в їх обговоренні;

-         проведення відкритих занять та виховних заходів;

-         участь у методичних заходах міста, району та області (вебінарах, семінарах, круглих столах, нарадах, тренінгах, конференціях,  тощо)

-         робота з Інтернет-ресурсами (освітні сайти, портали, блоги, соціальні мережі), спілкування з колегами в он-лайн режимі ;

-         участь у фахових конкурсах, фестивалях, виставках тощо;

-         презентація власних методичних напрацювань (друк у періодичних виданнях,публічні виступи, висвітлення на освітніх сайтах та порталах)

-         проходження курсів підвищення кваліфікації, стажування;

-         відвідування музеїв, театрів, виставок; подорожі.

-         ведення електронного портфоліо.

Але, лише за умови наявності результатів роботи, ми можемо говорити про її ефективність. Найбільш ефективною формою зарекомендувала себе система самоосвіти, яка дозволяє педагогу проявити  творчість, креативність, майстерність. Варто зауважити також, що самоосвіта сприяє підтримці та розвитку найважливіших психічних процесів - уваги, пам'яті, розвиває критичне та аналітичне мислення.

Однак, якою б високою  не була здатність керівника гуртка до самоосвіти, не завжди цей процес реалізується на практиці. Причини, які найчастіше називають педагогу, це відсутність часу, брак джерел інформації, відсутність стимулів та інші. Насправді ж, це лише прояв інертності мислення та лінощів розуму, оскільки самовдосконалення має бути потребою кожного педагога.

    Отож, шукаймо, експериментуймо, не погоджуймося, але не залишаймося на узбіччі дороги пізнання! І завжди пам’ятаємо слова Джимі Рона — всесвітньо відомого філософа бізнесу, який розробляв стратегії діяльності Соса-Соlа, був особистим бізнес-тренером Білла Гейтса: «Формальна освіта допоможе вам вижити, а самоосвіта приведе вас до успіху»!